Сторінка голови методоб’єднання вчителів початкових класів Денисович А.В.

image-0-02-05-66fa2bcd3b9049479988865bf891333935409851757a78cd38feec1a65b71fa2-vДенисович Алла Василівна

вчитель початкових класів

Особистий блог

Моє портфоліо

Презентація здоров’язберігаючих технологій  

Презентація “Інтеграція” НУШ

Поради для батьків:

знання дитини виростуть якщо з нею не робити уроки

 http://www.otozh.com.ua/2018/10/25/poradi-dlya-batkiv-znannya-ditini-virostut-yakshho-ne-robiti-z-neyu-uroki/?fbclid=IwAR2cjOHMspIsCJfYuElj15SnkxEsZmmoZitOex7ljFMQJZtoqOmlkBHvE5M

Заохочуємо дитину до читання та міркування

http://osvita.ua/school/62146/?fbclid=IwAR1WnA1IeBNb_kk_V9O102QKS3zqo1p3G5wRLyOKJv2JvRI86zJP8sYkBcU

Як виховати дитину, щоб не було потреби на неї кричати: 7 простих правил

Домашнє виховання — це індивідуальний підхід кожного з батьків до своєї дитини. Більшість застосовує ті правила, якими користувалися минулі покоління.

На жаль, крики, залякування і тілесні покарання ведуть до незворотних наслідків в психіці чада. Але як не зірватися, коли дитя поводиться по-хамськи, сперечається і грубіянить? Здається, неможливо. Тому постарайтеся виховати дитину так, щоб у вас не було потреби на неї зриватися. При правильному підході вона не просто подасть вам склянку води в старості, а зробить щось більше …

1. Не кричіть на дитину

«Кращий спосіб зробити дитину хорошою — зробити її щасливою» , — говорив Антуан де Сент-Екзюпері. Малюк, на якого постійно лаються батьки, відчуває себе нелюбом. Ви вихлюпуєте на нього негатив, який він згодом спроектує на вас. Або ж, навпаки, через лайку вона стане «слухняною тихонею», яка перетвориться в безвольного підлітка. Тому, якщо ви не хочете такого розвитку подій, навчіться розмовляти спокійно. У підсумку ви помітите, як змінюється поведінка дитини.

Якщо вам складно стримувати себе, розберіться, чому ви роздратовані і кричите. Можливо, це погана успішність в школі або відмова їсти кашу? Тому наступного разу морально підготуйте себе до такої ситуації і сплануйте розмову. А ще зверніть увагу на причини, подивившись в корінь проблеми. Двійка з математики — зменшіть навантаження з інших предметів і займіться нею. Не їсть кашу — а ви самі її пробували? Якщо так, тоді приготуйте страву за новим рецептом. Гречка, яка приправлена тільки сіллю і маслом, — не найкращий варіант для сучасної дитини. Є стільки цікавих ідей.

2. Хваліть дитину

Психологи кажуть, що дитину треба хвалити частіше, ніж лаяти. На жаль, привід буває складно знайти. Але ви спробуйте. Уявіть картину. Ви приходите з зборів, сина вдома немає, постіль не застелена, уроки не зроблені, а він гуляє. Тут він з’являється і чекає, що ви знову почнете на нього кричати. А ви скажіть щось приємне, похваліть за успіхи в географії. Загалом, знайдіть за що. Потім попросіть сісти за уроки, тепер він зробить це без лайки. Ось і відпав привід кричати. Не бійтеся хвалити дитину, але і не потурайте її капризам.

3. Не завищувати вимоги

Не варто очікувати від дитини занадто багато чого. Можливо, вона не сильна в математиці, зате відмінно малює і пише вірші. Знайдіть те, що у неї виходить найкраще, потім це розвивайте. Не треба кричати, якщо вона вчиться погано, можливо, вона виросте геніальним художником. Розслабтеся і не змушуйте її стрибати вище голови.

4. Станьте прикладом для наслідування

Діти все повторюють за своїми батьками. Коли ви не караєте чадо, а показуєте йому на своєму прикладі, як долати труднощі, ви виховуєте цілеспрямовану дитини. Малюки, у яких авторитетні батьки, виростають більш впевненими в собі, допитливими і відкритими.

5. Подружись з дитиною

Дружба з дитиною — це значить, що вона повинен знати, що в будь-яку секунду зможе до вас звернутися. В результаті від спілкування вона отримає допомогу і пораду, а не осуд. Коли ви будете перебувати в досить близьких стосунках, вам самим не захочеться на неї підвищувати голос.

6. Присвячуйте їй свій час

Хоча б 15 хвилин в день приділяйте увагу дитині. У ці моменти робіть саме те, що малюк сам хоче. Почитайте книгу, подивіться його улюблений мультфільм 15 разів або просто попийте чай і поговоріть. Якщо йому не буде вистачати уваги, він почне шукати її в інших людях і компаніях. На жаль, не завжди позитивних.

7. Полюбіть себе

Якщо ви самі по собі гармонійні, то не захочете зриватися на дітях. Часто батьки кричать через те, що втомилися і їм не вистачає часу. Вирішіть спочатку свої проблеми, а потім прийміть виховувати дитину. Якщо батько щасливий, він не буде кричати.

Потрібно не тільки вчитися не кричати на дитину, але і викорінити причину гніву. Виховуйте себе, зрозумійте, чому деякі події відбуваються в житті, і вже тоді підвищувати голос на малюка у вас не буде бажання і приводу.

http://poshepky.com/yak-vihovati-ditinu-shhob-ne-bulo-potrebi-na-neyi-krichati-7-prostih-pravil/?fbclid=IwAR2Ai0sSQ4vfX2k6EeGkROjtOe7PcmI8jklFnsDUKq0n0NIRhbMdwUEGaiw

Ось, які чудові осінні композиції в нас вийшли. 

https://alladenysovych.blogspot.com

Осінні турботи 

   У 2 і 3 класах пройшов тиждень козацької слави з 8.10 по 12.10.2018 р.

"Не втратити руку друга"

Команди "Гостра шабля" і "Козацька слава"

На трудовому навчанні виготовили аплікацію методом контурного торцювання “Моя Україна”

 На образотворчому мистецтві намалювали  славетних козаків. 

На літературному читанні і українській мові дізнавалися про життя козаків і їх гетьманів.

 Учні 3 класу під керівництвом вчителя Денисович А.В. взяли активну участь у конкурсі “Безпечна дорога до школи” на сайті vseosvita.ua. Він був створений на основі проектів, які входять до нового Державного стандарту початкової освіти.

Мета конкурсу: Підвищити рівень правової свідомості та відповідальності учасників дорожнього руху.відповідно до розпорядження “Про схвалення Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні до 2020 року”

Беремо участь у розіграші мікроскопів від Mr.playwood . Будь ласка, підтримайте нас, проголосуйте за цим посиланням до 31 жовтня.

https://vseosvita.ua/globe/material-113.html

Кожний учасник отримав захопливі дизайнерські подарунки

15 вересня о 10.00 в Україні стартувала акція по звільненню від сміття своїх населених пунктів. Так наша країна долучилася до руху World cleanup day, ідея якого виникла в Естонії 2008 року. Тоді 50000 людей зібралися, щоб позбавити міста країни від сміття. Ця ідея виросла в наймасштабнішу  екологічну акцію в усьому світі.

Так і наш 3 клас долучився до цієї акції “Бобрик без сміття”, прибравши дитячий майданчик. Був проведений екологічний тиждень.

Вивчали терміни розкладання сміття і як його сортувати

Переглядали фільми про засмічення планети

День квітів 

3 клас

1 вересня настало. Ми вже третьокласники. 

Наснаги всім і творчості

Засідання МО вчителів початкових класів КЗ “Бобрицьке НВО ЗЗСО-ЗДО” Великодимерської селищної ради броварського району Київської області

Тренінг пройшов у дружній атмосфері. Всі педагоги готові до нового навчального року, не лише рутинної роботи, а й до креативності, партнерства,творчого спілкування у форматі впровадження інноваційних освітніх технологій.

Що робити батькам з підлітками, які нічого не хочуть. Шикарна стаття психолога

Дьоміна Катерина – психолог-консультант, фахівець з дитячої психології написала чудову статтю, у якій відповідає на це, мабуть зараз найбільш наболіле питання батьків.

Букв, звичайно, багато – однак вважаємо, що прочитати і перейнятися добре б всім батькам підлітків.

Це явище набрало чинності в останні років сім. Виросло ціле покоління молодих людей, які «нічого не хочуть». Ні грошей, ні кар’єри, ні особистого життя. Вони цілодобово просиджують за комп’ютерами, їх не цікавлять дівчата (хіба зовсім трохи, щоб не напружуватися).

Вони взагалі не збираються працювати. Як правило, їх задовольняє те життя, яке вже є – батьківська квартира, трошки грошей на сигарети, пиво. Не більше. Що з ними не так?

Сашу привела на консультацію мама. Відмінний 15-річний хлопець, мрія будь-якої дівчинки: спортивний, язик підвішений, не грубіянить, очі живі, словниковий запас не як у Еллочки-Людожерки, грає в теніс і на гітарі. Основна скарга мами, просто крик змученої душі: «Ну чому він нічого не хоче?»

Подробиці історії.

Що означає «нічого», цікавлюся я. Зовсім нічого? Чи все ж таки їсти, спати, гуляти, грати, дивитися кіно він хоче?

Виявляється, Саша не хоче нічого робити зі списку «нормальних» справ для підлітка. Тобто:

  1. Вчитися.
  2. Працювати.
  3. Ходити на курси.
  4. Зустрічатися з дівчатами.
  5. Допомагати мамі по господарству.
  6. І навіть їздити з мамою у відпустку.

Мама у відчаї. Виріс здоровенний мужик, а користі від нього – як від козла молока.

Мама все життя для нього, все тільки для його блага, собі в усьому відмовляла, бралася за будь-яку роботу, на гуртки водила, на секції дорогі возила, у мовні табори за кордон відправляла – а він спочатку спить до обіду, потім включає комп’ютер і до ночі в іграшки ганяє. А вона-то сподівалася, що він виросте, і їй стане легше.

Я продовжую питати. З кого складається сім’я? Хто в ній заробляє гроші? Які в кого функції?

Виявляється, Сашина мама давно одна, розлучилася, коли йому було п’ять років, «батько був такий же точно лежень, може, це генетично передається?». Вона працює, багато працює, адже їй доводиться утримувати трьох (себе, бабусю і Сашу), додому приходить до ночі, смертельно втомлена.

Будинок тримається на бабусі, вона і господарством займається, і за Сашком стежить. Тільки от біда – Саша зовсім від рук відбився, бабусю не слухається, навіть не огризається, просто пропускає повз вуха.

Він ходить до школи, коли хоче, коли не хоче – не ходить. Йому загрожує армія, але, схоже, його це анітрохи не хвилює. Він не докладає жодних зусиль, щоб вчитися хоч трохи краще, хоча усі вчителі в один голос твердять, що голова у нього золота і здібності є.

Школа з елітних, державна, з історією. Але щоб в ній утримуватися, доводиться брати репетиторів з основних предметів. І все одно двійки в чверті, можуть і виключити.

Вдома не робить нічого, зовсім, навіть чашку за собою не помиє, бабуся з ціпком змушена тягати важкі сумки з продуктами з магазину, а потім йому на підносику їжу до комп’ютера носить.

«Ну що з ним таке? – вже трохи не плаче мама. – Я ж все життя віддала йому.»

Хлопчик

В наступний раз я бачу Сашу одного. І правда, гарний хлопчик, симпатичний, модно і дорого одягнений, але не зухвало. Якийсь надто хороший. Якийсь він неживий. Картинка у журналі для дівчаток, гламурний принц, хоч би прищ де-небудь був, чи що.

Зі мною тримається дружелюбно, ввічливо, всім своїм виглядом демонструє відкритість та готовність співпрацювати. Тьху, я відчуваю себе персонажем американського серіалу для підлітків: головний герой на прийомі у психоаналітика. Хочеться сказати що-небудь матом. Гаразд, згадаємо, хто тут профі.

Ви не повірите, він практично слово в слово відтворює мамин текст. 15-річний хлопець каже, як шкільна вчителька: «Я ледачий. Моя лінь заважає мені добиватися цілей. І ще я дуже незібраний, можу в одну точку втупитися і сидіти так годину».

А сам-то чого хочеш?

Та нічого особливого не хоче. В школі нудно, уроки дурні, хоча вчителі класні, найкращі. Друзів близьких немає, дівчини теж немає. Планів немає.

Тобто він не збирається ощасливити людство будь-яким з 1539 способів, відомих цивілізації, він не планує стати мегазіркою, йому не потрібно багатство, кар’єрне зростання і досягнення. Йому взагалі нічого не потрібно. Спасибі, у нас все є.

Потроху починає вимальовуватися картина, не скажу, щоб дуже несподівана для мене.

Приблизно з трьох років Саша займався. Спочатку підготовкою до школи, плаванням і англійською мовою. Потім пішов до школи – додався кінний спорт.

Зараз, окрім навчання в математичному ліцеї, він ходить на курси англійської при МДІМВ, на дві спортивні секції і до репетитора. У дворі не гуляє, телевізор не дивиться – ніколи. У комп’ютер, на який так скаржиться мама, грає тільки на канікули, та й то не кожен день.

Чому він нічого не хоче?

Формально всі ці заняття були добровільно обрані Сашком. Але коли я питаю, чим би він хотів займатися, якби не треба було вчитися, він говорить «грати на гітарі». (Варіанти, почуті від інших респондентів: грати у футбол, грати на компі, нічого не робити, просто гуляти). Грати. Запам’ятаємо цю відповідь і рушимо далі.

Що з ним таке?

Знаєте, у мене таких клієнтів буває в тиждень людини по три. Практично кожне звернення з приводу хлопчика у віці від 13 до 19 років саме про це: нічого не хоче.

У кожному такому випадку я бачу одну і ту ж картину: активна, енергійна, амбітна мама, тато відсутній, дома або бабуся, або няні-домогосподарки. Частіше все-таки бабуся.

Сімейна система спотворена: мама займає роль чоловіка в будинку. Вона годувальник, вона ж приймає всі рішення, що контактує з зовнішнім світом, захищає, якщо потрібно. Але вдома її немає, вона в полях і на полюванні.

Вогонь у вогнищі підтримує бабуся, тільки в неї немає важелів влади по відношенню до їхньої «загальної» дитини, він може й не послухатися, і нагрубити. Якщо б це були мама з татом, тато прийшов би ввечері з роботи, мама б йому поскаржилася на неналежну поведінку сина, тато б йому накостиляв – і вся любов. А тут можна поскаржитися, а відлупцювати нікому.

Мама намагається дати синові все-все: наймодніші розваги, найпотрібніші розвивалки, будь-які подарунки і покупки. А син не щасливий. І знову звучить цей приспів: «нічого не хоче».

А у мене через деякий час починає просто свербіти всередині запитання: «А коли йому хотіти-то? Якщо за нього вже давно мама все відхотіла, відмріяла, спланувала і зробила».

Ось коли малюк п’яти років сидить вдома один, катає по килиму машинку, грає, гарчить, дзижчить, будує мости і фортеці – у цей момент у нього починають зароджуватися і визрівати бажання, спочатку смутні і неусвідомлені, вони поступово формуються в щось конкретне: хочу велику пожежну машину з чоловічками.

Потім він чекає з роботи маму чи тата, висловлює своє бажання і отримує відповідь. Зазвичай: «Потерпи до Нового року (дня народження, зарплатні)».

І доводиться чекати, терпіти, мріяти про цю машину перед сном, передчувати щастя володіння, уявляти собі її (поки ще машину) у всіх деталях. Таким чином дитина вчиться контактувати зі своїм внутрішнім світом в частині бажань.

А як було у Саші (і у всіх інших Саш, з якими я маю справу)? Захотів – написав мамі есемеску, відправив – мама замовила через Інтернет – ввечері привезли.

Або навпаки: навіщо тобі ця машина, у тебе уроки не зроблені, ти прочитав дві сторінки логопедичного букваря? Раз – і обірвали початок казки. Все. Мріяти більше не виходить.

У цих хлопчиків і правда є все: сучасні смартфони, найостанніші моделі джинсів, поїздки на море чотири рази на рік. А ось можливості просто штовхати балду у них немає. Між тим нудьга – саме що ні на є творчий стан душі, без неї неможливо придумати собі заняття.

Дитятко має скучити і занудьгувати, щоб з’явилася потреба рухатися і діяти. А воно позбавлене навіть самого елементарного права вирішувати, їхати йому на Мальдіви чи ні. Мама вже все за нього вирішила.

Що кажуть батьки?

Спочатку я, протягом досить тривалого часу, слухаю батьків. Їх претензії, розчарування, образи, здогадки. Починається завжди з скарг на кшталт «ми для нього все, а він у відповідь – нічого».

Перерахування того, що саме «для нього все», вражає. Про деякі речі я дізнаюся вперше. Мені, наприклад, і в голову не приходило, що 15-річного хлопчика можна водити в школу за ручку. І досі вважала, що межа – це третій клас. Ну четвертий, для дівчаток.

Але виявляється, що тривоги і страхи мам штовхають їх на дивні вчинки. А раптом на нього нападуть погані хлопчики? І навчать його поганому (палити, лаятися поганими словами, брехати батькам; слово «наркотики» найчастіше не вимовляється, бо дуже страшно).

Часто звучить такий аргумент, як «Ви ж розумієте, в який час ми живемо». Якщо чесно – не дуже розумію. Мені здається, часи завжди приблизно однакові, ну, крім зовсім важких, наприклад, коли війна йде прямо у вашому місті.

У мій час ходити дівчинці 11 років через пустир було смертельно небезпечно. Так ми і не ходили. Ми знали, що не треба туди ходити, і дотримувалися правил. І сексуальні маніяки, в під’їздах іноді грабували.

А ось чого не було – це вільної преси. Тому кримінальне зведення люди дізнавалися від знайомих знайомих, за принципом «одна бабка сказала». І, пройшовши через безліч ротів, інформація ставала менш страшною і більш розмитою. Типу викрадення людини інопланетянами. Всі чули, що таке буває, але ніхто не бачив.

Коли ж це показують по телевізору, з подробицями, крупним планом, це стає тією реальністю, яка тут, поруч, у твоєму домі. Ти бачиш своїми очима, а зізнайтеся, більшість з нас жодного разу в житті не бачили самі жертву розбійного нападу?

Людська психіка не пристосована до щоденного спостереження смерті, особливо насильницької. Це завдає сильну травму, а захищатися від неї сучасна людина не вміє. Тому, з одного боку, ми начебто більш цинічні, а з іншого — не відпускаємо дітей гуляти на вулицю. Бо небезпечно.

Найчастіше такі безпорадні і мляві діти виростають у тих батьків, які з раннього дитинства були самостійними. Занадто дорослі, дуже відповідальні, занадто рано надані самі собі.

З першого класу приходили додому самі, ключ на стрічці на шиї, уроки – самі, поїсти розігріти – самі, в кращому випадку батьки ввечері запитають: «А що у тебе з уроками?». На все літо або в табір, або до бабусі в село, де теж особливо не було кому стежити.

А потім ці діти виросли, і сталася перебудова. Повна зміна всього: життєвого укладу, цінностей, орієнтирів. Є від чого занервувати. Але покоління адаптувалося, вижило, навіть стало успішним. Витиснута тривога залишилася. І тепер вся в повному обсязі обрушилася на голову єдиного чада.

А звинувачення чаду пред’являються серйозні. Батьки геть відмовляються визнавати свій внесок у його (чада) розвиток, вони тільки гірко нарікають: «Ось я в його роки…».

«Я в його роки вже твердо знав, чого хочу від життя, а він у 10-му класі тільки цікавиться іграшками. Я з третього класу сама уроки робила, а він у восьмому не може за стіл сісти, поки за руку не підведеш. Мої батьки навіть не знали, яка у нас програма з математики, а мені зараз доводиться кожен приклад з ним вирішувати».

Все це вимовляється з трагічною інтонацією «Куди котиться цей світ?». Наче діти повинні повторювати життєвий шлях батьків.

В цей момент я починаю питати, а якої саме поведінки вони хотіли б від своєї дитини. Виходить досить цікавий список, ніби портрет ідеального чоловіка:

  • Щоб робив все сам.
  • Щоб беззаперечно слухався.
  • Проявляв ініціативу.
  • Займався в тих гуртках, які знадобляться потім в житті.
  • Був чуйним і турботливим і не був егоїстом.
  • Був більш наполегливим і пробивним.На останніх пунктах мені вже сумно. Але і мамі, яка складає список, теж сумно: вона помітила протиріччя. «Я хочу неможливого?» — сумно запитує вона.

Так, як не шкода. Чи спів, чи танці. Або у вас слухняний, на все згодний відмінник-ботанік, або енергійний, ініціативний, пробивний трієчник. Або він вам співчуває і підтримує, або мовчки киває і йде повз вас до своєї мети.

Звідки взялася ідея, що, правильно займаючись з дитиною, можна якимось чарівним чином захистити його від всіх прийдешніх бід. Як я вже казала, користь від численних розвиваючих занять вельми відносна.

Дитина пропускає дійсно важливий етап у розвитку: ігри та стосунки з однолітками. Хлопчики не вчаться самі вигадувати собі гру, заняття, не відкривають нові території (адже там небезпечно), не б’ються, не вміють збирати навколо себе команду.

Дівчата нічого не знають про «жіноче коло», хоча з творчістю у них трохи краще йдуть справи: все ж дівчаток частіше віддають в різні рукодільні гуртки, так і «забити» потребу в соціальному спілкуванні у дівчаток важче.

Крім дитячої психології я по старій пам’яті займаюся ще й російською мовою і літературою зі школярами. Так от в гонитві за іноземними мовами батьки зовсім втратили рідну мову.

Словниковий запас у сучасних підлітків, як у Еллочки-Людожерки – в межах сотні. Зате гордо заявляється: дитина вивчає три іноземні мови, включаючи китайську, і всі з носіями мови.

А прислів’я діти розуміють буквально («Без праці не виловити і рибку зі ставка» – це про що?» – «Це про рибалку»), словотвірний розбір робити не можуть, складні переживання намагаються пояснювати на пальцях. Тому що мова сприймається у спілкуванні і з книжок. А не під час уроків і спортивних занять.

Що кажуть діти?

«Мене ніхто не слухає. Я хочу ходити зі школи додому з друзями, а не з нянею (шофером, супроводом). У мене немає часу, щоб дивитися телевізор, немає часу грати на компі. Я жодного разу не був у кіно з друзями, тільки з батьками і їхніми знайомими. Мене не пускають в гості до хлопців, і до мене нікому не можна.

Мама перевіряє мій портфель, кишені, телефон. Якщо я затримуюся в школі хоча б на п’ять хвилин, мама відразу дзвонить».

Це текст не першокласника. Це учні 9-го класу говорять.

Дивіться, скарги можна поділити на дві категорії: порушення кордонів («перевіряє портфель, не дає надіти те, що я хочу») і, умовно кажучи, насильство над особистістю («нічого не можна»). Таке враження, що батьки не помітили, що їх діти вже виросли з памперсів.

Можна, хоча і шкідливо, перевіряти кишені у першокласника – хоча б для того, щоб не випрати ці штани разом з жуйкою. Але до 14-річній людині добре б вже входити в кімнату зі стуком. Не з формальним стуком – постукав і ввійшов, не чекаючи відповіді, а поважаючи його право на особисте життя.

Критика зачіски, нагадування «іди помийся, а то від тебе погано пахне», вимога надіти теплу куртку – все це сигналізує підліткові: «Ти ще маленький, в тебе немає права голосу, ми самі за тебе все вирішимо». Хоча ми всього лише хотіли вберегти його від застуди. І він дійсно погано пахне.

Не можу повірити, що залишилися ще такі батьки, які не чули: для підлітка найважливіша частина життя – спілкування з однолітками. Але це означає, що дитина виходить з-під батьківського контролю, батьки перестають бути істиною в останній інстанції.

Творча енергія дитини блокується таким чином. Адже якщо йому заборонено хотіти те, що йому дійсно потрібно, він відмовляється від бажань взагалі. Подумайте, як це страшно – нічого не хотіти. А навіщо? Все одно не дозволять, заборонять, пояснять, що це шкідливо і небезпечно, «йди краще уроки роби».

Наш світ не ідеальний, він справді небезпечний, в ньому існує зло і хаос. Але ми якось живемо в ньому. Дозволяємо собі любити (хоча ось це – авантюра з непередбачуваним сюжетом), змінюємо роботу і житло, переживаємо кризи всередині і зовні. Чому ж ви не дозволяєте своїм дітям жити?

У мене є підозра, що в тих сім’ях, де виникають подібні проблеми з дітьми, батьки не відчувають своєї безпеки. Їхнє життя занадто напружене, рівень стресу перевищує адаптаційні можливості організму. І так хочеться, щоб хоча б дитинка жила в спокої і гармонії.

А дитинка не хоче спокою. Їй потрібні бурі, звершення і подвиги. В іншому випадку чадо лягає на диван, відмовляється від усього й перестає радувати очі.

Що робити?

Як завжди: обговорювати, складати план і дотримуватися його. Для початку згадайте, чого просила ваша дитина раніше, а потім перестала. Я абсолютно впевнена, що годинна щоденна «абсолютно некорисна» прогулянка з друзями – необхідна умова для психічного здоров’я підлітка.

Ви здивуєтеся, але безглузде «витріщання в ящик» (перегляд музичних і розважальних каналів) потрібно для наших дітей теж. Вони входять в подобу трансу, медитативний стан, під час якого дізнаються щось про себе. Не про артистів, зірок шоу-бізнеса. Про себе.

Те ж саме можна сказати про комп’ютерні ігри, соціальні мережи, телефонні розмови. Це страшно дратує, але треба пережити. Можна і потрібно обмежувати, вводити якісь рамки і правила, але тотально забороняти внутрішнє життя дитини – злочинно і недалекоглядно.

Не вивчить цей урок зараз – накриє потім: кризою середнього віку, моральним вигорянням 35, небажанням приймати на себе відповідальність за сім’ю і т. д.

Тому що недограв. Недотинявся безцільно вулицями. Не подивився вчасно всі тупі комедії, не поіржав над Бівисом і Батхедом.

Я знаю одного хлопчика, який доводив батьків до сказу тим, що годинами лежав у своїй кімнаті і стукав тенісним м’ячиком в стіну. Тихенько, не сильно. Їх дратував не стукіт, а те, що він нічого не робить. Зараз йому 30, він цілком справний мужик, одружений, працює, активний. Йому потрібно було у 15 років побути у своїй шкаралупі.

З іншого боку, як правило, ці діти катастрофічно недовантажені життям. Все, що вони роблять – вчаться. Не ходять в магазин за продуктами для всієї родини, не миють підлогу, не лагодять електроприлади.

Тому я давала б їм більше свободи всередині і обмежувала зовні. Тобто ти сам вирішуєш, у що ти вдягнешся, чим будеш займатися крім навчання, але при цьому – ось список домашніх справ, приступай. До речі, хлопчики чудово готують. І прасувати вміють. А важкості тягають як.

Цікаво і весело проводимо час

Дивитися тут: https://alladenysovych.blogspot.com/2018/05/blog-post_67.html

Переможці нагороджені дипломами 1, 2 і 3 ступенів, а всі інші — сертифікатами про участь у шкільний дистанційній олімпіаді «Всеосвіта Весна — 2018» з української мови

Фото Аллы Денисович.

Активну участь беруть  діти 2 класу в різних конкурсах. А саме у міжнародному природничому інтерактивному конкурсі “Колосок”, математичному конкурсі “Кенгуру”

img_20170908_084822img_20180426_091214 img_20180426_091412 img_20170908_084737 img_20180426_091354 img_20180426_091348

МО молодших класів. Обмін досвідом

 

 

Виховання дітей в еру цифрових технологій

Сучасні діти розбираються в техніці набагато краще за батьків і проводять за комп’ютером й ґаджетами практично весь свій вільний час. Це негативно позначається на їхньому фізичному та інтелектуальному розвитку, адже всі інтереси дитини зосереджені на віртуальному світі й іграх. Отже важливо навчити дітей правильно ставитися до цифрової техніки.

Запропоновані в статті рекомендації допоможуть батькам розібратися в постійно мінливому цифровому світі та сформулювати в дитини здорове ставлення до електронних пристроїв.

Складіть власний план використання електронної техніки

Електронні ґаджети можуть допомагати вам, а можуть і не відповідати вашим сімейним цінностям або стилю виховання. Якщо використовувати комп’ютерну техніку правильно, вона допомагає встигати більше протягом дня. Але якщо використовувати її бездумно, вона витісняє багато важливих занять, таких як живе спілкування, спілкування з родиною, ігри на свіжому повітрі, сон.

Розумно сплануйте своє дозвілля, приділяйте час усім необхідним заняттям. Ставтеся до віртуального життя як до однієї зі сторін життя дитини. У ставленні до неї використовуйте ті ж принципи виховання, що й у ставленні до реального життя. Установіть розумні межі. З’ясуйте, з ким дружить ваша дитина в реальному й віртуальному житті. Дізнайтеся, які програми й додатки вона використовує, які сайти відвідує та чим займається в Інтернеті.

Установіть обмеження й дозволяйте дитині відпочивати

Як і будь-яке інше заняття, використання комп’ютерної техніки вимагає розумних обмежень. Частину вільного часу дитина, особливо в ранньому віці, повинна проводити, не використовуючи комп’ютерну техніку. По можливості проводьте цей час разом з нею.

Грайте і вчіться разом з дитиною. Участь батьків у комп’ютерних іграх також важлива – вона розвиває в дитини навички соціальної взаємодії, навчання та зміцнює зв’язок з рідними. Спільні комп’ютерні ігри – чудова нагода продемонструвати спортивну поведінку та етикет. Під час гри у вас також є можливість поділитися власним життєвим досвідом і поглядами на майбутнє.

Будьте позитивним прикладом для наслідування. Показуйте дитині приклад доброти й гарних манер поведінки в Інтернеті. Оскільки діти схильні наслідувати своїх батьків, не сидіть за комп’ютером надто довго. У вас більше шансів зблизитися зі своєю дитиною під час ігор і спільних занять, ніж коли ви дивитеся на монітор комп’ютера.

Цінуйте живе спілкування

Маленькі діти найкраще вчаться в процесі двосторонньої комунікації. Розмови на різні теми дуже важливі для розвитку мовлення дитини. Спілкування має відбуватися наживо або хоча б за допомогою відеочату (якщо батьки у від’їзді або з дитиною спілкуються бабуся чи дідусь, які живуть далеко). Дослідження показали, що розмови на різні теми з дитиною розвивають її мовлення набагато краще, ніж «пасивне» слухання або онлайн-навчання.

Обмежуйте використання комп’ютера дітьми

Не дозволяйте сидіти за комп’ютером дітям до двох років (виняток може становити лише спілкування з близькими родичами за допомогою відеочату). Дітям від двох років можна сидіти за комп’ютером разом з вами – так ви можете використовувати комп’ютер з навчальною метою. Для дітей дошкільного віку обмежте час перебування за комп’ютером до однієї години. Подбайте про те, щоб дитина переглядала тільки якісний контент. Переглядайте його разом з дитиною, допоможіть їй учитися на тому, що вона сприймає з екрану комп’ютера.

Створюйте зони, вільні від електроніки

Не допускайте використання ґаджетів під час прийому їжі, громадських заходів та в дитячій спальні. Вимикайте телевізор, коли ніхто не дивиться його, оскільки фонові звуки заважають живому спілкуванню з дитиною. Заряджайте ґаджети вночі поза дитячою спальнею, щоб позбавити дитину від спокуси користуватися ними. Такі правила сприяють тому, що сім’я більше часу проводить разом, а в дитини розвиваються звички здорового сну й харчування. Це позитивним чином позначиться на її здоров’ї та самопочутті.

Не використовуйте електронні пристрої для того, щоб заспокоїти дитину

Ґаджет може відволікти й заспокоїти дитину, але при цьому він не повинен бути єдиним засобом. Дитину потрібно навчити розпізнавати сильні емоції й керувати ними, справлятися з нудьгою, заспокоюватися за допомогою глибокого дихання, знаходити способи вирішення проблем і управління емоціями.

Використовуйте навчальні програми для дітей. Більш 80000 додатків визнані навчальними, проте дослідження показують, що не всі вони відповідають заявленій якості. Інтерактивні додатки повинні відповідати ряду вимог, а також віку дитини.

Для підлітка проводити час в Інтернеті – цілком нормально

Онлайн-спілкування – це одна зі складових розвитку підлітка. Соціальні мережі допомагають дитині вивчати себе та своє місце у світі дорослих. Просто переконайтеся, що ваш підліток поводиться правильно як у реальному, так і у віртуальному світі.

Багатьом підліткам доводиться нагадувати про те, що налаштування приватності в Інтернеті не забезпечують анонімності: їхні фотографії, думки й поведінка в Інтернеті формують їх віртуальний образ. Залишайтеся відкритими, давайте зрозуміти дитині, що ви поруч у випадку, якщо їй буде потрібна порада чи допомога.

Попередьте дитину про необхідність дотримання приватності в Інтернеті

Дитина повинна розуміти, що як тільки вона відіслала повідомлення або поділилася фотографією, їх не можна буде повністю видалити. Особливо це стосується повідомлень і фотографій непристойного змісту. Діти також повинні знати, що злочинці часто використовують соціальні мережі, чати, електронну пошту та онлайн-ігри для того, аби втертися в довіру.

Пам’ятайте: діти завжди залишаються дітьми

У віртуальному житті вони можуть припускатися помилок. Постарайтеся сприймати їх з розумінням і витягти з них урок для дитини. Однак такі явища, як буллінг, повідомлення або фотографії непристойного змісту тощо, можуть мати серйозні наслідки. Батьки повинні бути уважними до віртуального життя дитини і, якщо необхідно, звернутися по допомогу до фахівця.

Електронні пристрої – невід’ємна частина нашого повсякденного життя. Якщо використовувати їх правильно, вони можуть принести велику користь. Однак дослідження показують, що живе спілкування з сім’єю, друзями та вчителями відіграє більш важливу роль у розвитку дитини. Приділяйте увагу живому спілкуванню й не дозволяйте електронним пристроям замінити його.

Лепбук

  Одне з найбільших християнських свят з приводу воскресіння Ісуса Христа  Великдень. Кожного року діти готуються до цього свята, виготовляють безліч виробів. А цього року ми вирішили зробити Лепбук.

Лепбук – це інтерактивна папка для дітей, яка присвячена якій-небудь певній тематиці. Ідеальний варіант це коли дитина не тільки бачить перед собою готовий лепбук, але й приймає активну участь у його підготовці. Адже тоді процес запам’ятовування проходить легше і швидше. В процесі роботи з тематичними матеріалами діти вчаться проводити спостереження, виконувати завдання, вивчають і закріплюють інформацію. Пізніше дитина завжди зможе знову повернутись до цього лепбука і поновити свої знання. Ось який вийшов у нас колективний лепбук “Великдень”
Вербна неділя
Марія Хоросницька

Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітаємо
Легеньким дотиком…

Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,

Що вже за тиждень
Буде Великдень

img_20180329_161205-2

img_20180329_161234

img_20180329_161245img_20180329_161432img_20180322_123247
img_20180329_161228
img_20180329_161220

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Lego на заняттях з математики: 5 способів, як використати констуктор

Міжнародні партнери обіцяють, що скоро всі українські діти матимуть змогу навчатися з допомогою Lego. Розповімо про 5 способів, як використати цей відомий на весь світ конструктор на заняттях з математики.

РОЗВ’ЯЗУЄМО ЗАДАЧІ
Для розв’язання найпростіших задач вам знадобляться 2 види цеглинок різного кольору.

Приклад завдання. На поляні росло 5 квіток. Згодом на поляну прилетіли метелики та сіли кожен на свою квітку. Трьом метеликам квіток не вистачило. Чого більше – квіток чи метеликів? На скільки?

Процес розв’язку. Про що йде мова у задачі? Скільки було квіточок? Викладаємо квіточки цеглинками одного кольору.

Далі беремо цеглинки іншого кольору та викладаємо біля кожної квітки. Скільком метеликам не вистачило квіточок? Діти відповідають, що три. Отже потрібно взяти ще три цеглинки того кольору, який «присвоїли» метеликам.

Таким чином діти побачать, скільки на поляні квіточок, а скільки метеликів, кого більше та на скільки.

ВИВЧАЄМО СКЛАД ЧИСЛА
Вам знадобляться цеглинки двох кольорів.

Приклад завдання. Розписати склад числа «6».

Процес виконання завдання. Беремо одну цеглинку одного кольору, п’ять – іншого. Далі дві – одного, чотири – іншого і так далі.

Викладаємо усі варіанти.

ПРОВОДИМО ГРАФІЧНИЙ ДИКТАНТ

Можна використовувати цеглинки як одного кольору, так і різних.

Приклад завдання. Покладіть у правому нижньому куті дві цеглинки, далі підніміться вгору та викладіть чотири цеглинки, поверніть наліво та викладіть п’ять цеглинок і так далі.

Це може бути геометрична фігура або малюнок.

Запитання до дітей після виконання завдання: Що вийшло? Скільки цеглинок використали? Якого кольору?

ПРОВОДИМО МАТЕМАТИЧНИЙ ДИКТАНТ

Приклад завдання. Давайте побудуємо будинок. Перший поверх – 5 цеглинок, 2-й поверх – на 3 цеглинки більше, 3-й поверх – на 1 цеглинку менше, ніж 2-й поверх.

ВИМІРЮЄМО ПРЕДМЕТИ ТА ПОРІВНЮЄМО ЇХ

Приклад завдання. Виміряти висоту олівця та іграшки. Порівняти їх.

Процес виконання завдання. Для того щоб виміряти висоту предмета, запропонуйте дитині побудувати поряд з цим предметом вежу з цеглинок, яка б охопила всю його довжину. Після того як дитина побудує дві вежі, їх слід порівняти: який з предметів вищий та на скільки цеглинок.

Самоосвіта

  Майстер-клас      Кейс-технологія. Інтегровані уроки. Методи, прийоми кейс-уроку

 Ліснівська Тетяна

28952015_805033946349214_2857043549350705435_n 29063127_805033943015881_4161192742866759645_n

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
В.О. Науменко

img_8546

%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87-%d0%b0%d0%bb%d0%bb%d1%96-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%96%d0%b2%d0%bd%d1%96

sertificate_001

%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b8%d1%84%d1%96%d0%ba%d0%b0%d1%82

Уряд затвердив новий освітній Стандарт для початкових класів

Кабінет міністрів затвердив новий Державний стандарт початкової освіти, за яким учитимуться перші класи Нової української школи в наступному навчальному році.
Відповідне рішення ухвалили за засіданні Кабміну 21 лютого.
Основна відмінність нового Стандарту – орієнтованість на здобуття учнями компетентностей, а не лише знань.
Цей Стандарт опрацьовували впродовж 2-х років. Ми враховували найцікавіший і найуспішніший досвід 7-и країн, залучили міжнародну експертизу. Ми також враховували найкращі українькі традиції, зокрема, які пов’язані зі світосприйняттям. методиками навчання, активного пізнання. Наприклад, закладені ідеї Василя Сухомлинського.
Тобто ми можемо сказати, що цей Стандарт є українським продуктом, який базований на найкращому зарубіжному та національному досвіді“, – зазначила міністр освіти і науки Лілія Гриневич на засіданні уряду.
За цим Стандартом у 2018/2019 навчальному році розпочнуть навчання всі перші класи.
Тепер МОН має затвердити Типові начальні програми, які запропонують до використання школам. Вже відбулося громадське обговорення цих програм, тож найближчим часом їх мають затвердити із врахуванням пропозицій, отриманих під час обговорень.
Передбачається, що школи зможуть використовувати типові навчальні програми, розробляти свої на основі типових, затверджуючи їх на педрадах, або ж користуватися нетиповими навчальними програмами (написаними суто на основі Стандарту), які запропонують певні авторські колективи або ж розробити власні. Ці програми потребуватимуть окремого затвердження, процедура для чого зараз виробляється.
Більше про новий Стандарт початкової освіти читайте в нашій статті “Уряд затвердив новий Стандарт початкової освіти: Що це означає”.
Нагадаємо, у 2017/2018 навчальному році 100 українських шкіл пілотуютьновий Державний стандарт початкової загальної освіти.
Читайте також інтерв’ю “Нової української школи” із співавтором Стандарту Романом Шияном.
“Нова українська школа”

МОН затвердило навчальні програми для 1–2 класів НУШ (ДОПОВНЕНО)

22 лютого Колегія Міністерства освіти і науки затвердила 26 навчальних програм для 1–2 класів, з яких 24 – для національних меншин і корінних народів.
Про це повідомив член колегії Сергій Горбачов у Facebook.
Він зазначає, що була сильна дискусія щодо затвердження певних програм.
“Загалом, два варіанти типових освітніх програм, які розроблені під керівництвом О.Я. Савченко та Р.Б. Шияна, заперечень не викликали: вони були затверджені після короткого обміну думками.
Так само практично без зауважень були затверджені 24 програми для шкіл з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини“, – зазначив Горбачов.
Дискусійним виявився перелік таких програм:
  1. Освітня програма “На крилах успіху” 1–2 клас;
  2. Освітня програма “Росток” 1–2 клас;
  3. Освітня програма “Початкова школа: освіта для життя” 1-2 клас;
  4. Освітня програма “Інтелект України” 1–2 клас;
  5. Освітня програма “Гармонія інтелекту та здоровʹя” 1–2 клас;
  6. Освітня програма “Розвивального навчання” 1–2 клас (автори – упорядники: Ломакович С. В., Тимченко Л.І., Жукова С.О., Кондратюк О. М.);
  7. Освітня програма “Розвивального навчання” (колектив авторів Незалежного науково-методичного центру “Розвиваюче навчання” (м. Харків) та Комунального вищого навчального закладу “Харківська академія неперервної освіти”) 1–2 клас;
  8. Освітня програма “Вальдорфська педагогіка” 1–2 клас;
  9. Освітня програма “Світ, в якому я живу” 1–2 клас.
За словами Горбачова, ці програми викликати три суттєві зауваження:
  • Містять потужний “комерційний” компонент. Начебто батьки мають кожного місяця купувати робочі зошити та інші навчальні матеріали, що є порушенням рівних можливостей доступу до державної освіти;
  • Деякі з них надзвичайно перенавантажені навчальним матеріалом, який не відповідає віковим можливостям дітей 6–7 років;
  • Для навчання дітей за певними програмами встановлюються процедури відбору до першого класу, що заборонено законом “Про освіту”.
Врешті-решт після тривалої дискусії було ухвалено рішення про те, що необхідно ретельно підготувати подання цих програм на затвердження  і це буде зроблено протягом місяця.
Сподіваюся, за місяць члени колегії і громадськість отримають вичерпну інформацію від авторів цих програм та експертів за критеріями: відсутність “фінансових обмежень”, відповідність віковим можливостям дитини, загальнодоступність“, – зазначив член колегії.
Водночас, як передає прес-служба МОН, заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей розповів, що під час громадських обговорень проектів програм надійшло понад 400 правок від педагогів, науковців, батьків та громадських активістів.
Їхні зауваження були ретельно опрацьовані та, за можливості, враховані”, – запевнив він.
У міністерстві пояснюють, що педагогічна рада закладу самостійно обирає, за якою програмою вчити учнів. Відповідну програму затверджує керівник закладу.
Крім того, освітні програми, що будуть розроблятися на основі типових, не потребуватимуть окремого затвердження міністерством чи центральним органом забезпечення якості освіти. Це дозволить школам самостійно визначати хід навчального процесу, орієнтуючись на формування ключових та предметних компетентностей учнів після закінчення навчального року“, – наголосили у відомстві.
Зараз МОН готує наказ про затвердження програм, після чого їх опублікують на своєму сайті.
Нагадаємо, у грулні 2017 року МОН виносило на обговорення два варіанти Типової навчальної програми для початкових класів.
21 лютого Кабінет міністрів затвердив новий Державний стандарт початкової освіти, за яким учитимуться перші класи Нової української школи в наступному навчальному році.

Екскурсія до осіннього лісу

img_20170915_134115 img_20170915_134253 img_20170915_132832 img_20170915_131647 img_20170915_133152

 Проект “Пташина їдальня”

Бринить-співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

(Олександр Олесь)

Урок -свято рідної мови

(пройшов у другому класі)